Українські міста зводитимуть за “зеленими” технологіями

І хоча війна продовжується, дискусію щодо майбутньої розбудови країни та її реконструкції варто розпочинати невідкладно. В Україні існують міста, які не просто зазнали руйнувань - росіяни їх буквально знищили. Наприклад, в Авдіївці пошкоджені сто відсотків будівель. Маріуполь зруйнований майже вщент. Вочевидь процес відбудови не буде швидким, відтак планувати його необхідно на декілька десятиліть уперед. 

Після Другої світової війни з попелища фактично заново постали десятки країн. Радянський Союз пішов шляхом побудови типових будівель, розрахованих на 50 років. Зводилися житлові будинки, заводи, об'єкти інфраструктури - майже все за типовими проєктами, в кожному населеному пункті та місті. Мало що з вигляду постало таким, яким було до війни. 

Іншим шляхом пішла Польща. До прикладу, після вигнання нацистів від Варшави залишились практично самі лише руїни. Столицю поляки відбудовували ретельно та поступово, за спогадами та фотографіями. На це пішло 20 років. 

Зважаючи на це, вже зараз можемо однозначно стверджувати, чого Україні не потрібно робити в жодному разі. Нам не потрібні “картонні” коробки, не потрібні потьомкінські села. Потрібне сучасне, якісне житло. Не потрібні “реконструкції” а-ля драмтеатр в Маріуполі. Бо це не відбудова, а подальше руйнування з метою сховати злочини. 

Росіяни вже робили подібне, коли «відновлювали» Грозний. Поки все місто стогнало в руїнах, для пропагандистської картинки в телевізорі “будували” висотки. І всіх це задовольняло. 

У своїх так званих відбудовах на тимчасово окупованих територіях ворог взагалі не враховує соціальної складової - людей, які мали б населяти місто. Їхній режим взагалі ніколи не враховує людей. Хто ці люди? Якого віку? Ким працюватимуть? 

Наші плани відбудови максимально амбітні. Нам необхідно перетворити зруйновані міста на взірець сучасних технологій, а забрудненні та заміновані території (а це близько 270 тисяч квадратних кілометрів) - на заповідні та рекреаційні зони.  

Нові міста повинні зводитися за «зеленими» технологіями. По-перше, це стосується відбудови підприємств. Критично важливо зробити їх екологічними, за європейськими нормами, водночас поступово - з урахуванням обставин в яких опинилася Україна. Так, вимоги щодо промислових підприємств – високі, але відновлювати за старими технологіями – не просто дивно, але й нелогічно. Зрештою, це елементарно нерентабельно у довгостроковій перспективі. 

По-друге, міста повинні будуватися для людей. Сучасний підхід дозволяє врахувати всі потреби регіону, потреби людей з інвалідністю (яких після звільнення України, на жаль, буде багато). Чиста вода, повітря та здоровий ґрунт – це те, без чого не може існувати людина в сучасному світі. Нагадаю, що загальноєвропейська мета до 2050 року - це вуглецево-нейтральна економіка. 

Отже, все це має бути заплановане та реалізовано впродовж найближчого десятиріччя. Але яким коштом?

Передусім завдяки міжнародним донорам. Аби їх долучити, потрібно мати комплексне, прозоре та цілісне бачення кожного міста та регіону. По-друге, завдяки репараціям. Процес тривалий, але він рухається. Так, наприклад, 13 лютого Швейцарська міжнародна фінансова група Credit Suisse заявила, що заморозила на своїх рахунках 17,8 мільярда євро російських коштів. У грудні 2022 року Євросоюз заморозив російських активів на суму 20 млрд. А місяцем раніше голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС заблокував 300 млрд євро із резервів Центрального банку рф. Сподіваюся, що захід знайде механізм передати їх Україні. 

Важливо визначитися, якою ми хочемо бачити нашу країну після перемоги, проявити максимальну політичну волю під час ухвалення законів, не затягувати процеси. І починати будувати майбутнє просто зараз.