Козацькі присяги, забуті архіви й нові книги РВВ: як історики відновлюють справжнє обличчя України

У вересні 2025 року на фестивалі «Книжкова країна» відбулася спільна презентація історико-архівних видань Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України й видавництва РВВ. Другу частину події присвятили археографічним проєктам, які координує історик-джерелознавець Іван Синяк: від продовження серії «Джерела до вивчення козацтва» до републікації класики Лазаревського й нових видань міських актових книг.

Присяга Охотницьких полків Гетьманщини 1718 року

Археографія як стратегія: чому РВВ береться за «важкі» корпуси

На старті Синяк окреслив реалії жанру: археографічні публікації – це фундаментальні, але комерційно нішеві книжки.

«Археографічна продукція не є тим сегментом історичної літератури, від якої слід очікувати значних надприбутків. Але видавництво РВВ, тим не менше, охоче береться за публікацію як актової документації, так і наративів, прекрасно розуміючи, що без широкого уведення до наукового обігу історичних джерел нам годі очікувати якогось значного поступу українській історичній науці, за що їм, власне, велика честь та хвала».

Це пояснює, чому РВВ системно продовжує серію присяг і переписів Гетьманщини: такі видання створюють базу для історичної демографії, генеалогії, краєзнавства, локальної історії – дисциплін, без яких неможливе осмислення ранньомодерної України.

Нова хвиля «Присяг»: Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Чернігівський полки

За словами Синяка, до друку вже віддано першу книгу з двох у межах «Присяги Ніжинського полку 1718 року».

«У першу чергу ми зараз віддаємо до друку книгу із запланованих двох під назвою “Присяга Ніжинського полку 1718 року” із багатьом відомої серії “Джерела до вивчення козацтва”.»

Паралельно серію розширено новими випусками:

• «Присяга Переяславського полку» – анонсовано як новинку в «зеленій» лінії серії;
• «Присяга Прилуцького полку» – перебуває в друкарні;
• «Присяга Чернігівського полку 1718 року» – очікується третій тираж, що свідчить про запит на джерельні видання.

Загальний план серії підтверджує масштабність задуму:

«Перша книга Ніжинського полку вийде дев’ятим томом даної серії із запланованих 14. Одинадцять книг репрезентуватимуть полки (дві – по найбільшому Ніжинському), інші – “Присяга козаків у поході”, “Присяга охотницьких полків”, тобто сердюків та компанійців – уже побачили друк.»

Окремою подією заплановано «Присягу мешканців міста Києва 1718 року» – орієнтир виходу: кінець 2026 – початок 2027 року.

Іван Синяк

Чому «присяжні списки» критично важливі

Синяк наголосив на інформативному потенціалі джерел цього типу:

«Уведення до наукового обігу цих списків зумовлено не лише величезним інформативним потенціалом, а й місцем їхнього збереження. Адже оригінали даних документів зберігаються в Російському державному архіві давніх актів – у столиці тієї недодержави, яка веде проти нас підлу підступну війну.»

Видання присяг дає кількісний і персональний зріз суспільства доби Гетьманщини після Мазепи:

• допомагає відкоригувати роки правління уже відомих сотенних старшин;
• вводить у науковий обіг нові імена козацької еліти, духовенства, міщанства;
• дозволяє реконструювати адміністративну мережу Київської митрополії, оскільки духовенство подається з припискою до парафій, протопопій і намісництв;
• зберігає цінні свідчення про міське самоврядування та цехові об’єднання.

«Дослідники родоводу є основними поціновувачами цієї літератури, справедливо відмічаючи її надзвичайно великий інформативний потенціал.»

Видання супроводжується масштабним науково-довідковим апаратом: коментарями, іменним і географічним покажчиками, реєстрами посадовців різних рівнів (генеральної, полкової, сотенної старшини, міських та сільських урядників). Синяк окремо анонсував додаток з присяжним реєстром старшини та товариства, що 1718 року присягало в Москві.

Де зберігаються першоджерела й чому їх треба друкувати «тут і зараз»

Ключовий виклик – доступ до архівів і мовно-фахова компетенція. Османські й кримськотатарські документи відкривають колосальні перспективи, однак бракує підготовлених фахівців зі староосманської мови; водночас латиномовні матеріали вже активно опрацьовують українські медієвісти. Ресурсне питання не менш важливе: польські та ватиканські архіви потребують фінансування експедицій і тривалої роботи на місці.

Тому саме такі видавничі партнерства, як у РВВ з Інститутом археографії, перетворюють поодинокі знахідки на системні корпуси джерел, придатні для наукової і публічної гуманітаристики.

Джерельні видання як інфраструктура історичної пам’яті

Презентація Івана Синяка показала, що серія «Джерела до вивчення козацтва» входить у фазу масштабного поповнення: Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Чернігівський полки – це не просто томи, а картографія соціальної тканини Гетьманщини. Додавши до неї републікацію Лазаревського та актові книги міст, РВВ і Інститут археографії фактично вибудовують інфраструктуру історичної пам’яті, без якої неможливо говорити ні про просунутий шкільний курс історії, ні про модерну публічну гуманітаристику.

Сама логіка проектів Синяка – це повернення голосу документів. І доки цей голос лунає, українська історія матиме доказову, перевірену, джерельну основу.