Гарний вчитель не той, хто добре володіє матеріалом, а той, хто вміє правильно його подати. Тут важлива педагогічна майстерність, вміння використовувати різні методики, інструменти, педагог повинен створити простір, в якому навчання само захопить оточуючих, адже основне завдання на уроці – щоб діти зацікавились матеріалом, зрозуміли його. Очікування пов’язані з людиною, необхідно працювати над власними, прислухатися до учнівських, інакше результату не буде.
Практикуючий психолог та педагог, Олександра Руденко, пропонує кожному вчителю визначити для себе, якими він бачить «поганого» та «ідеального» учня. Це допоможе сформулювати очікування вчителя, розібратися, як ці очікування ідеалізму можуть зіпсувати мотивацію учнів до навчання. Адже не існує поганих учнів. Існує вчитель, який висуває однакові вимоги до всіх і не враховує особливості дітей.
Вчителю варто зрозуміти, чому саме дитина погано навчається. Можливо постійне нагадування дитині, що вона погана, і робить її поганою, знижує її самооцінку, вбиває мотивацію. Якщо всі навколо будуть вважати дитину такою, вона перейме цю модель і буде їй відповідати. А можна ж було зробити і навпаки. Вчитель сам програмує дитину на певний результат.
«Я – концепція» – це те, що ми думаємо про самих себе. Вона включає реальне та ідеальне «Я». І саме розрив між цими поняттями впливає на нашу поведінку та очікування. Основними компонентами «я – образу» є когнітивний, тобто інформація, якою людина володіє про себе, оціночний, як людина себе оцінює, та поведінковий – як вона себе поводить.
Саме виходячи з цієї концепції, кожна дитина для різного вчителя має свою поведінкову модель. І вчителі не розуміють, чому в одного на уроці дитина-хуліган, а в іншого – відмінний учень. Це все очікування вчителя від дитини.
Наприклад, учні, які на уроках завжди неактивні або відмовчуються, і тут раптово учень забажав включитися в роботу. Якою є реакція вчителя, які його очікування? Він може взагалі його не запитати, або проігнорувати. Ось вони, погані очікування. Авжеж така дитина надалі втратить інтерес до процесу.
Вчитель має зрозуміти, що основними його задачами є допомога дітям зрозуміти, як вони повинні вчитися, на що при цьому спиратися. Треба впевнити їх у власній унікальності, у їх можливостях легко виконувати поставлені задачі. Саме реакція вчителя впливає на «я – концепцію» учня та його результати навчання.
На що ж потрібно звертати увагу вчителю для розуміння власних дій? Треба дізнатися про ситуацію з різних сторін та джерел, побачити особливості учнів, перевірити свої очікування, чи не завищені вони. На основі позитивних очікувань варто будувати свою поведінку. І останнє – перевіряти гнучкість власних реакцій, їх адекватність, терпимість до поведінки учнів.
Автор виділяє п’ять практичних методик впливу на успішність учнів через очікування вчителя. Перша «відмова не приймається» полягає в тому, що є категорія учнів, які не відповідають, коли їх питають. Часто вчителі перестають звертати увагу на таких дітей. Це неправильно, треба побудувати свою поведінку так, щоб якнайчастіше питати цих дітей, заохотити їх до відповіді. В другій – «правильно є правильно» - ключовою ідеєю є встановлення високих стандартів правильності для класу, яких варто дотримуватись завжди. Третя – «ніколи не зупинятися на досягнутому» виявляється через постійне підвищення складності завдань. Якщо учень чогось досяг – це не є вершиною, треба розвиватись далі. Четверта «форма має значення» стосується того, як учні говорять. Задача вчителя навчити дітей правильно формулювати свої думки та виражати їх. І остання «не виправдовуватись» полягає в констатації того, що виправдань не існує, ніхто нікому нічого не винен.
Джерело https://vseosvita.ua/library/ak-ociniti-uspisnist-ucniv-57903.html