Коваленко Наталія Олександрівна, юрист із питань банкрутства фізичних осіб. Запис на консультацію: https://advokato.in.ua.

З мого досвіду роботи з боржниками я все частіше бачу одну і ту ж ситуацію. Люди знають, що в Україні існує процедура банкрутства фізичної особи, чули про «списання боргів» і судові рішення. Але коли доходить до конкретних кроків, більшість зупиняється ще на старті.

Формально інструмент є, держава його передбачила, суди працюють. Проте у реальному житті між боргами і банкрутством стоїть надто багато бар’єрів — фінансових, психологічних і процедурних. Саме про них я хочу поговорити чесно і без ілюзій.

Ілюзія доступного рішення

Банкрутство часто подають як універсальний вихід. Люди читають рекламні тексти і вірять, що достатньо подати заяву — і борги зникнуть. Але в реальному житті банкрутство — це довгий процес. Право на нього існує, але скористатися цим правом можуть далеко не всі.

Коли мене питають, чому так багато людей так і не доходять до процедури, я відповідаю чесно. Ілюзія формується ще до першої консультації. Закон дає право на банкрутство, але не гарантує, що цим правом можна легко скористатися. На практиці боржник стикається з перевірками, фінансовими вимогами, очікуванням суду і необхідністю довести власну добросовісність. Це вже не виглядає як «просте рішення».

Що формально гарантує закон

Кодекс України з процедур банкрутства, зокрема статті 115–116, прямо дозволяє фізичній особі звернутися до господарського суду із заявою про неплатоспроможність. Законодавець виходив із ідеї дати боржнику другий шанс. Але на практиці норма не працює автоматично. Між текстом кодексу і реальними можливостями людини часто виникає глибокий розрив.

Фінансовий бар’єр на старті

Стаття 116 КУзПБ вимагає сплати судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому. Скажу вам особисто: для людини з простроченими кредитами, арештами рахунків і виконавчими провадженнями це звучить абсурдно. Щоб довести власну неплатоспроможність, потрібно мати кошти. Наші клієнти часто зізнаються, що саме на цьому етапі ідея банкрутства остаточно зникає.

Проблема з доходами

Коли мене питають, чому суд не затверджує план реструктуризації, я завжди пояснюю просто. Суд очікує реалістичного плану, а не добрих намірів. Якщо дохід мінімальний, нестабільний або не підтверджений документально, реструктуризація виглядає фікцією. У реальному житті це працює так, що людина одночасно занадто бідна для погашення боргів і занадто бідна для проходження банкрутства.

На моїй практиці, найбільшою проблемою є нестабільний або «невидимий» дохід. Людина може реально працювати, отримувати кошти готівкою, мати сезонні заробітки або допомогу від родичів. Але якщо це не підтверджено документально, для суду такого доходу фактично не існує. У результаті план реструктуризації виглядає відірваним від реальності, навіть якщо боржник щиро готовий платити.

Психологічний страх і стигма

Цей бар’єр не прописаний у жодній статті кодексу, але він надзвичайно впливовий. Страх суду, страх слова «банкрут», страх того, що хтось дізнається про фінансові проблеми. Багато разів я стикалася з ситуаціями, коли люди роками терплять тиск колекторів, але бояться зробити крок у правове поле.

Складність і формалізм процедури

Стаття 116 КУзПБ вимагає подання декларацій за три роки, повного розкриття майна, рахунків, доходів і витрат. Це не формальність і не бюрократія «для галочки». З мого досвіду, навіть одна неточність або пропущений рахунок можуть призвести до проблем у справі. Самостійні спроби часто закінчуються відмовами або затягуванням процесу.

Банкрутство не є універсальним інструментом

На практиці банкрутство ефективне лише для певної категорії боржників. Тих, у кого відносно прозора фінансова історія і хоча б мінімальний стабільний дохід. Для інших процедура стає додатковим фінансовим і моральним навантаженням. Про цю сторону банкрутства конкуренти зазвичай воліють не говорити.

Чому боржники обирають альтернативи

Закон України «Про споживче кредитування», норми Цивільного кодексу та судова практика у спорах із банками дозволяють захищатися інакше: оскаржувати кредитні договори, захищатися від незаконних дій колекторів, проводити роботу з виконавчими провадженнями. У реальному житті ці інструменти часто дешевші, швидші і психологічно простіші, ніж банкрутство.

Наслідки, про які варто знати 

Навіть після завершення процедури банкрутства людина стикається з обмеженнями. Репутаційні наслідки, складність отримання нових кредитів, пильна увага фінансових установ. Закон прямо не обіцяє «чистого аркуша», і це потрібно усвідомлювати ще до подання заяви.

Ще професор Василь Тацій наголошував, що право має бути соціально доступним, інакше воно втрачає сенс. Академік Юрій Шемшученко також писав про небезпеку розриву між нормою і реальністю. Скажу вам особисто: проблема не в боржниках і не в їхній відповідальності. Проблема в тому, що процедура банкрутства фізичної особи в Україні досі залишається складною і дорогою для тих, хто найбільше її потребує.

Коваленко Наталія Олександрівна, юрист із питань банкрутства фізичних осіб. Запис на консультацію: https://advokato.in.ua.